село Вознесенське (с.н. Жовтневе)

(Вознесенській сільській раді підпорядковане села Вишневе та Гречана Гребля)



Жовтневе - село, центр однойменної сільської ради. Розташоване в південно-східній частині Згурівського району, на відстані 30 км від районного центру смт Згурівка і 150 км від обласного центру - м. Київ.
Село є адміністративно-територіальним центром Жовтневої сільської ради, до складу якої входять ще два населені пункти - с. Гречана Гребля та с. Вишневе. Територія сільської ради - 3109,9 га. Сільськогоспо­дарські угіддя становлять 1991,4 га.
Площа с. Жовтневе - 243,8 га, зокрема у користуванні громадян - 140,21 га.
Чисельність населення станом на 01.01.2011 становить 360 осіб, кількість дворів - 293.
Загальна площа с. Гречана Гребля - 123,8 га.
Кількість населення - 48 осіб. Кількість дворів - 67.
Загальна площа с. Вишневе - 75,2 га.
Кількість населення - 11 осіб, дворів - 35.
Кількість фермерських господарств - 2.
На території с. Жовтневе є великий став, який утворився у результаті замулення р. Перевід, притоки р. Удай.
До жовтня 1917 р. село називалося Попівкою. Ця назва походить від перших поселенців, сім'ї попа.
Засноване воно приблизно 250-300 років тому. До реформи 1861 р. це був досить невеликий населений пункт, але після скасування кріпацтва він почав швидко розвиватись і збільшуватись.
На початку XX ст. в Попівці вже було близько 300 дворів, село стало волосним центром.
Селяни, які жили на цих землях, були кріпаками поміщика М.К. Катеринича - на той час віце-губернатора Харківської губернії, що мав навколо села три тисячі десятин землі у двох економіях.
Після реформи 1861 р. Катеринич продав одну економію поміщику Стариковському, а другу здав в оренду Гольфонду Борису Наумовичу, які й володіли землею разом із своїми синами до революції 1917 р. Основним заняттям населення було землеробство та скотарство.
У Попівці була трикласна земська школа та церковноприходська, де навчання проводив дяк. Селян обслуговувала земська дільнична лікарня. Серед вигону стояла кам'яна церква.
Наявність у Попівці волосного управління, навчальних закладів, а також присутність інтелігенції, зумовлювали дещо вищий, ніж у навколишніх селах і хуторах освітній рівень місцевих жителів.
Після Столипінської реформи заможні селяни, скуповуючи за дешевими цінами земельні ділянки, ще більше збагачувалися, а бідні втрачали й те, що було.
У 1905 р. жителі села взяли участь у заколоті, якими тоді було охоплено багато населених пунктів по всій Україні. В цих подіях особливою активністю відзначилися Михайло Сутуга, Карпо Сутуга, Сава Злобін, Кузьма Редько, Павло Редько, Трифон Кабанець, Свирид Сухий та ін. Виступ було придушено каральним загоном козаків.
Під час німецької окупації 1918 р. в селі організовано партизанський загін, який вступив у бій з німецькими окупантами, що прийшли разом із синами поміщиків Стариковського і Катеринича. Організаторами партизанського руху в селі були Петрик Іван Артемович та Климовський Олександр Данилович.
У 1919 р. село знову було зайнято військами Денікіна, які жорстоко розправлялися з селянами за участь у партизанському русі. У 1921 р. в селі вперше створено партійну організацію, організатором і керівником якої був Петрик Іван Артемович.
У 1924 р. створено комсомольську організацію в складі 10 осіб, яку очолював Кіт Яків Макарович.
На початку 1928 р. з ініціативи комуністів на території села організовано три товариства зі спільного обробітку землі.
У 1929-1930 рр. за активної участі партійної організації та її секретаря Сутуги Сергія Корнійовича на базі цих товариств створено колгосп. Першим головою колгоспу обрано Загребельного Кирила Йосиповича. Вірним помічником парторганізації в зміцненні колгоспу була територіальна комсомольська організація, секретарем якої був Тарасенко Микола Семенович.
Активними комсомольцями були Капустянський Максим, Заярна Марія, Голуб Наталія, Анікієнко Федір, Заярний Іван та багато інших.
У 1931 р. колгосп ім. ЛКСМУ розукрупне­но й утворено три колгоспи: "Незаможник" (с. Гречана Гребля), імені Будьонного (с. Петрівське, згодом с. Вишневе), імені ЛКСМУ (с. Жовтневе). У цьому ж році на території сільської ради повністю завершено колективізацію.
Колгоспи з кожним роком зміцнювались і розвивались, підвищувався рівень продук­тивності праці, зростала натуральна і грошова оплата колгоспників. Із числа колгоспниць були послідовники руху п'ятисотенниць, серед яких Ярославська Єлизавета Миколаївна та Горбенко Варвара Марківна.
Під час Великої Вітчизняної війни кол­госпи були зруйновані, господарство занепало. На каторжні роботи до Німеччини забрано 342 особи.
У героїчній боротьбі проти німецьких за­гарбників брало активну участь і населення села. Всі, хто міг носити зброю, воювали на фронті. Багато з них стали офіцерами Радянської армії, нагороджені орденами і медалями.
Близько 300 жителів села загинули смертю хоробрих на фронтах війни.
Після звільнення території від фашистських окупантів, селяни розпочали відбудову колективного господарства. Люди працювали не шкодуючи себе.
У повоєнний період господарство очолю­вав Годованик Мирон Мусійович, а з 1950 р. об'єднаний колгосп "Росія" очолює комуніст Прокопенко Микола Максимович, який обіймав посаду голови правління шістнадцять років.
Після аварії на Чорнобильській АЕС в Жовтневому протягом липня-серпня 1986 р. збудовано 60 будинків садибного типу, школу-дитячий садок, відділення зв'язку, автоматичну телефонну станцію, котельню, їдальню тощо. Восени цього ж року в село прибули переселенці із зони радіаційного забруднення - колишні жителі с. Іллінці Чорнобильського району.
Село повністю газифіковано.
У 2006 р. сільським головою обрано Семененко Галину Михайлівну, яка після переселення її родини на Згурівщину з Чорнобильської зони впродовж 1986-2006 рр. працювала бухгалтером ТОВ "Право". Вона проявила себе висококваліфікованим фахівцем, чуйною, порядною людиною, що переймається не тільки долями людей, а й майбутнім села, яке стало їй рідним. За ці якості Галина Михайлівна здобула довіру, повагу та любов односельців. Вона віддає свій досвід, не шкодуючи сил та здоров'я, на розквіт села та добробут населення.
Нині в с. Жовтневе знаходиться відділок "Жовтневий" спільного українсько-великобританського товариства «Нива Переяслав­щини»
З 09 листопада 2010 року посаду сільського голови посідає Шовкун Тетяна Олександрівна, 1970 року народження. Має середню спеціальну освіту. 1989 року закінчила Республіканський заочно-технологічний технікум. За фахом - бухгалтер.


Згурівський район

Прапор Згурівського району
Основні дані
Країна: Україна
Область/АРК: Київська область
Код КОАТУУ: 3221900000
Утворений: 25 вересня 1986 року
Населення: 19 311 (на 01.01.2011)
Площа: 763,08 км.кв
Густота: 30 осіб/км.кв
Тел. код: +380-4570
Поштові індекси: 07600—07653
Населені пункти та ради

Районний центр: Згурівка
Селищні ради: 1
Сільські ради: 20
Смт: 1
Села: 40

Районна влада

Адреса: 07600, Київська область, Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Українська, 19, (04570) 5-11-14



Мапа району
Районне друковане видання
Панорама
Згурівський портал



Яндекс.Метрика

Урядова телефонна «гаряча лінія»Верховна Рада УкраїниКонституційний Суд УкраїниМісцеві державні адміністраціїУкрінформМапа сайту