село Стара Оржиця

Стара Оржиця - село, центр однойменної сільської ради. Розташоване за 10 км від районного центру смт Згурівка та за 120 км від м. Києва.
Площа населеного пункту - 536,6 га.
Кількість дворів - 546. Населення станом на 01.01.2011 р. - 794 осіб.
На Лівобережній Україні, в районі Придніпровської западини на північний схід від м. Києва, розташоване с. Стара Оржиця.
Утворенню населених пунктів у Оржицькому степу сприяла визвольна війна 1648-1654 рр. Після її закінчення козацька старшина заселила на цій території хутори, які на початку ХУІІІ ст. переросли у кріпацькі села. Село Стара Оржиця позначено на карті 1764 р. Назва походить від назви р. Оржиця, що бере тут початок, і є притокою Сули, що впадає в Дніпро.
До 1917 р. основна частина цих земель належала поміщикам Катериничу та Кушельову. Володіння останнього у 70-х роках XIX ст. викушено Кочубеєм. Селяни неодноразово виступали проти економічного та соціального гноблення. За це їх влада почала називати "бунтівниками".
Крім прагнення до волі, оржичани вирізнялись ще й жагою до знань. Спочатку дітей навчали освічені жителі села вдома у зимовий час, а з 1887 р. почала функціонувати церковноприходська школа. Для більш повного забезпечення населення писемністю та освітою у 1911 р. відкрито початкову школу. Обидві школи з успіхом функціонували до 1917 р. Учні були не лише із села, а й зі Згурівки, Пасківщини, Лизогубової Слободи.
До 1917 р. у Старій Оржиці було 30 вітряків, кустарні олійниці, крупорушки. Все це було приватною власністю заможних селян. Селяни виділили 72 десятини землі церкві.
Лютнева та Жовтнева революції, громадянська війна стали причиною розбрату серед жителів села.
Процес колективізації селянських господарств супроводжувався й актами насилля стосовно тих людей, які хотіли вести одноосібне господарство. А зростання матеріальної бази колгоспів відбувалося за рахунок надзвичайних зусиль селян та при мізерній оплаті їхньої праці.
Великою трагедією став голодомор 1932-1933 рр. У результаті спланованого геноциду проти українців загинуло понад 200 жителей села.
У жовтні 1941 р. Стару Оржицю зайняли гітлерівці. Оржичани зі зброєю в руках боролися з окупантами як у тилу, так і на фронті. 178 з них загинуло, захищаючи Батьківщину.
У післявоєнний період надзвичайно інтенсивно відбувалася відбудова господарства села. Постійно зростала матеріальна база.
У 1960 р. збудовано й введено в експлуатацію мініелектростанцію потужністю 55 кВт. Вона виробляла електроенергію як для освітлення колгоспних ферм, так і будинків колгоспників.
Упродовж 1953-1963 рр. в господарстві збудовано приміщення МТФ площею 3640 кв. м - на 460 голів великої рогатої худоби, для молодняку - площею 730 кв. м, нові корпуси.
У 1963 р. завершено будівництво контори, гаража для автомашин, майстерні з обслуго­вування сільгосптехніки (900 кв. м).
Щоб створити умови для відпочинку жителів села, у 1965 р. завершено будівництво Будинку культури на 300 місць, зведено дитячі ясла та медпункт, побудовано 12-квартирний будинок для вчителів. Та, незважаючи на це, прибутки колгоспників були досить низькими.
Значне розширення села відбулося в 1986 р. після аварії на Чорнобильській АЕС. У Старій Оржиці зведено 70 садиб для переселенців з Чорнобильського району (із с. Іллінці). За сприяння тодішнього голови колгоспу І.І. Пантелуся протягом двох років збудовано новий дитячий садок.
У 1994 р. в село підведено природний газ.
Колгоспники села першими у Згурівському районі розпаювали землі та передали їх в оренду спільному товариству ТОВ "Нива Переяславщини". Нові господарі дуже швидко налагодили ефективний обробіток усіх сільськогосподарських угідь, а власники паїв згідно з договором отримують по тонні зерна щороку.
Багато добрих і корисних справ започатковано в школі, коли директором працював М.С. Гайдук. 30 років (з 1959 р.) він обіймав цю посаду, відтак знак "Відмінник народної освіти України", яким його нагороджено, - справедлива оцінка його діяльності.
Про рівень педагогічної майстерності учителів свідчить той факт, що у 1999 р. учитель математики Г.Д. Чабан та вчитель зарубіжної літератури О.Є. Литус нагороджені знаком "Відмінник освіти України".
Високо оцінені і надбання колгоспників. Орденом Трудового Червоного прапора нагороджені В.М. Березньов, І.Л. Хижковий,
М.П. Козаченко, М.М. Коваль, М.М. Молода, орденом Леніна - Л.І. Горбач, О Т. Гончаренко.
Стара Оржиця є малою батьківщиною відомого українського письменника Михайла Медуниці.
Славиться Стара Оржиця хліборобськими родинами Березньових, Криворучків, Хижкових, Бугаїв.
У селі проживає п'ять багатодітних сімей, в яких виховуються по троє і більше дітей. Це родини Березньових, Козаків, Волошиних, Микитенко, Кощій.
Гордістю села і джерелом набуття життєвого досвіду є інваліди Великої Вітчизняної війни, учасники бойових дій, вдови та учасники афганської війни.
Тут проживала старожил Н.С. Хижкова, яка померла в 103 роки.
З 2005 р. в селі функціонує загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в якій навчається 119 учнів, фельдшерсько-акушерський пункт, сільська бібліотека, ощадкаса, відділення зв'язку. Розвивається малий бізнес. На території села працює чотири приватні магазини. Три соціальні працівники обслуговують 36 одиноких людей похилого віку.
На території сільської ради функціонує соціально-реабілітаційний центр для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в якому перебуває 16 дітей. Керує центром Бугай Сергій Олександрович. Спонсорську допомогу закладу надають керівництво спільного підприємства ТОВ "Нива Переяславщини", фермерські господарства, що розташовані на території сільради, приватні підприємці.
У селі тісно співпрацюють підприємства, установи та організації всіх форм власності.
На території сільської ради господарює 4 фермерські господарства - "Зоря", "Надія", "Наталка" і "Колос".
Село повністю газифіковано, асфальтовано, частково телефонізовано.
Гордістю та окрасою населеного пункту є православна церква, яка функціонує з початку XIX ст. й донині. Настоятелем є протоієрей Згурівського та Яготинського районів В.М. Богодєєв.
Село Стара Оржиця дуже красиве, зелене, впорядковане. Тут живуть працьовиті, добрі люди, які дуже люблять свою малу батьківщину.
Вже втретє головою сільської ради обрано Коваль Любов Сергіїівну, 1969 року народження. Має вищу освіту. У 1992 році закінчила Переяслав-Хмельницький філіал КДПІ ім. М.П. Драгоманова. За фахом - вчитель української мови та літератури.


 


Згурівський район

Прапор Згурівського району
Основні дані
Країна: Україна
Область/АРК: Київська область
Код КОАТУУ: 3221900000
Утворений: 25 вересня 1986 року
Населення: 19 311 (на 01.01.2011)
Площа: 763,08 км.кв
Густота: 30 осіб/км.кв
Тел. код: +380-4570
Поштові індекси: 07600—07653
Населені пункти та ради

Районний центр: Згурівка
Селищні ради: 1
Сільські ради: 20
Смт: 1
Села: 40

Районна влада

Адреса: 07600, Київська область, Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Українська, 19, (04570) 5-11-14



Мапа району
Районне друковане видання
Панорама
Згурівський портал



Яндекс.Метрика

Урядова телефонна «гаряча лінія»Верховна Рада УкраїниКонституційний Суд УкраїниМісцеві державні адміністраціїУкрінформМапа сайту