c

село Безуглівка

(Безуглівській сільській раді підпорядковане село Свобода)

Безуглівка - село, центр однойменної сільської ради. Розміщене за 8 км від райцентру смт Згурівка та за 110 км від м. Києва.
Площа населеного пункту - 150,1 кв. км.
Населення станом на 01.01.2011 р. - 272 особи, дворів - 193.
До складу Безуглівської сільської ради входить с. Свобода, яке розташоване за 2 км від сільської ради, займає 81,5 кв. м, має 97 дворів. Станом на 01.01.2011 р. проживає 205 осіб.
Село Безуглівка виникло в кінці XVII ст. Його заснував виходець з м. Яси (Румунія) Олекса Алой, який разом зі своїми братами Урсулою, Лупулою та численним родом оселився в Україні. Олекса Алой був товмачем (перекладачем) турецької та румунської мов при графі Шереметьєві. За вірну службу російському царю, за універсалом гетьмана Івана Самойловича, Олекса Алой одержав "Вічне посідання" - вільний Безуглівський степ, де він і збудував хутір та почав розводити коней і велику рогату худобу. Мав кінний завод. У Олекси не було дітей, тому його спадкоємцем у хуторі став племінник Іпат Миронович. Згідно з духівницею (спад­щиною) від 15.11.1707 р. Олекса Алой заповів різні частки свого майна та коштів кільком монастирям, церквам та численним родичам, що по смерті Алоя стало причиною тривалих судових тяжб, оскільки кожен спадкоємець жадав захопити Безуглівку. Ці тяжби тривали до 1760 р., й нарешті на хуторі став повноправним господарем Гроцько Риза. Крім Ризи, частиною Безуглівських земель у 50-х роках XIX ст. став володіти поміщик Кочубей. Під час земельної реформи 1861 р. Кочубей за великий викуп виділив по 1,5 десятин землі кріпакам, що сплачували йому аж до революції.
Під час революції 1905 р. хутір охопив се­лянський бунт, почалися погроми, переділ землі, майна, худоби. Бунтівники спалили еконо­мію. На 6-й день бунту прибув на хутір караль­ний загін, який жорстоко розправився з бунтівниками, а зачишциків та організаторів (Вакульєнка, Анатоєнка) відправлено у висилку.
Звістку про революцію в селі зустріли з радістю та сподіванням на краще майбутнє.
У селі на початку 1918 р. створено ревком, який очолив Яринич Степан, встановлено революційний порядок, продукти та землі розподілено між селянами. Але в березні 1918 р. в село увійшли німецько-австрійські окупанти та гайдамаки. Відновлено поміщицьку владу. Були в селі і петлюрівці, і денікінці.
Ревком очолив Гайовий Антон. У 1922 р. в селі створено першу сільсько­господарську артіль "Комунар", яку очолив Вакуленко. Розвивалося сільське господарство, з'явилася техніка, почав забудовуватися хутір Свобода. Було засновано комуністичну ячейку та комсомольську організацію. У 1927 р. в хуторі Свобода утворено спільне товари­ство обробітку землі, а у 1930 р. засновано об'єднану артіль "1 Травня", головою якої був комуніст-п'ятитисячник О. Єгоров, робітник з Донбасу.
Почала розвиватись соціальна сфера: побудовано приміщення нової середньої школи, сільський клуб, працювали гуртки лікнепу. Міцніли господарства, укрупнювалися колгоспи. Першим головою колгоспу ім. Якіра став І.А. Стукало. Пізніше колгосп було пе­рейменовано на ім. НКВС. З'явився й перший орденоносець - І.В. Висовень, який за успіхи у розвитку конярства був нагороджений орденом Леніна.
1941 рік вніс свої корективи. Велика Вітчизняна війна застала зненацька. Всі чоловіки пішли на фронт, переважна частина яких не повернулась, серед них: безуглівець генерал-майор І.А. Крикун, що загинув, захищаючи м. Ленінград, полковник О.І. Безсмертний, майор М.А. Крикун.
Окупанти звірствували, руйнували колгоспи, знищували господарські приміщення, вбивали тварин, знущалися над селянами. Майже всю молодь вивезли на примусові роботи до Німеччини.
1943 рік приніс радість: село звільнено радянськими військами. Почалась відбудова господарств, робота на землі в ім'я Перемоги. Відновлено 2 колгоспи - "Перше Травня", "НКВС", а пізніше - ім. Шевченка. Розвивалося господарство повільно, аджк після окупації знизилась кормова база тваринництва, технічне оснащення було незадовільним, культура землеробства низькою, та ще й часто змінювалися керівні кадри (впродовж 1945-1950 рр. змінилося 8 голів колгоспу).
У 1950 р. укрупнено три колгоспи в один - ім. Шевченка, головою якого обрано М.П. Крикуна. У 1955 р. відбулося роз'єд­нання господарств, що себе не виправдало. А у 1960 р. колгоспи знову об'єдналися. Після об'єднання господарство зміцніло, стало високопродуктивним, технологічно оснащеним. Відбудовано тваринницькі ферми, високоосвічених громадян. Свій внесок у розвиток господарства в різні періоди зробилили голови колгоспу Г.Т. Дзюба, Д.Г. Федчук (орденоносець, нагородже­ний орденами "Знак пошани", Трудового Червоного прапора, 2 медалями "За доблесну працю"). За час їх керування колгосп став одним з передових господарств району. Погіршився стан розвитку села після 15 бе­резня 1975 р., від часу приєднання колгоспу ім. Шевченка до Червоноармійського цукрокомбінату. У селі залишився лише відділ господарства. Не вистачало роботи, знизились доходи селян, занепало будівництво, знизилася врожайність, зупинився соціальний розвиток села, не вистачало коштів на ремонт доріг, а також шкіл та інших закладів.
Суттєво покращилась ситуація з приходом на посаду голови сільської ради А.С. Анатієнко, яка доклала максимум зусиль, направлених на будівництво та ремонтні роботи підрозділів господарства, окультурення парку, кладовища, пам'ятників, реконструкцію електромережі, ремонту школи, ФАПу. Великі задуми не здійснилися за відсутністю коштів та належної допомоги. Колгосп, що поновив свою діяльність у селі в 1987 р., от­римавши назву радгосп "Безуглівський", не зміг досягти тієї величі, що була до 1975 р. у зв'язку із занедбанням землі, відсутністю добротної техніки та хорошого керівника.
У квітні 1992 р. господарство змінило форму власності через реорганізацію у КСП ім. Шевченка. Очолив господарство В.Д. Бондаренко. А у травні КСП об'єдналося з СП "Свобода". Спільна праця дала свої пере­ваги. Зміцнилася кормова база тваринництва, зросли врожаї, збільшилося поголів'я худоби.
Нині соціально-побутова сфера села все більше покращується. Прокладено центральну магістраль до с. Безуглівка та хутора Свободи, будуються дороги з твердим покриттям, розроблено документацію на газифікацію села.
Проведено розпаювання колгоспної землі. Земля, шо належала ТОВ "Безуглівський", яке припинило свою діяльність у 2003 р., орендуться ПП "В.Г. Крук" та фермерським господарством "Чайка-5" (керівник В.О. Бондаренко). Саме завдяки цим господарствам та їхнім невтомним керівникам почало відроджуватися село, з'явилася робота у людей, розвивається соціально-культурна та побутова сфери села.
Безуглівчани пишаються своїми односельцями-орденоносцями, серед яких: М.О. Тишко, І.К. Горб, М.М. Йовхименко, В.П. Висовень, А.Х. Хвіст, Г.В. Ступало, У.М. Анатієнко, К.М. Тимченко, Н.Т. Куца, В.М. Харченко, І.І. Висовень та ін.
Особливою гордістю та любов'ю односельчан є земляк, виходець із села письменник Василь Григорович Большак, редактор журналу "Україна", автор роману "Образа" та інших творів.
Село чудове своєю природою, співами солов'їв, квітучими садами та працьовитими людьми.
Вже вчетверте посаду сільського голови посідає Теслюк Микола Володимирович , 1963 року народження. Освіта середня спеціальна. У 1983 році закінчив Березоворудський радгосп-технікум. За фахом - зоотехнік.

Згурівський район

Прапор Згурівського району
Основні дані
Країна: Україна
Область/АРК: Київська область
Код КОАТУУ: 3221900000
Утворений: 25 вересня 1986 року
Населення: 19 311 (на 01.01.2011)
Площа: 763,08 км.кв
Густота: 30 осіб/км.кв
Тел. код: +380-4570
Поштові індекси: 07600—07653
Населені пункти та ради

Районний центр: Згурівка
Селищні ради: 1
Сільські ради: 20
Смт: 1
Села: 40

Районна влада

Адреса: 07600, Київська область, Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Українська, 19, (04570) 5-11-14



Мапа району
Районне друковане видання
Панорама
Згурівський портал



Яндекс.Метрика

Урядова телефонна «гаряча лінія»Верховна Рада УкраїниКонституційний Суд УкраїниМісцеві державні адміністраціїУкрінформМапа сайту