КИЇВСЬКА область, як адміністративно-територіальна одини­ця в складі України, утворилася 27 лютого 1932 року. Вона роз­ташована на півночі України, у басейні середньої течії Дні­пра. Більша частина області розташована на Правобережжі (18 районів), 6 районів – на Лівобережжі.

Північна межа Ки­ївської області збігає­ться з Державним кордоном України, че­рез який забезпечує­ться її зв’язок з Го­мельською областю Білорусі. З північного сходу Київщина межує з Чернігівською, зі сходу – з Чернігів­ською і Полтавською областями, на півде­нному сході та на півдні сусідня область – Черкаська, на пів­денному заході – Він­ницька, на заході та північному заході Житомирська. Площа Київщини 28,9 тисячі квадратних кіломет­рів, що становить 4,8 відсотка загальної площі України.

Центром області є столиця України міс­то Київ, що й зумов­лює зручне геогра­фічне положення Ки­ївщини з її рівнинним рельєфом і сприятливими агрокліматичними умовами. Ки­ївська область поділяється на 24 райони та 11 міст обласного підпорядкування.

Київщина, як адмі­ністративно-територі­альна одиниця, фор­мувалася довгий іс­торичний час. В пе­ріод феодальної розд­рібненості заверши­лися диференційні процеси, внаслідок яких замість єдиної держави утворилося кілька князівств, а Київ із столиці Русі перетворюється в центр (стольне місто) одного з них. Терито­рія київської землі сформувалася в осно­вному в другій по­ловині XI століття. Вона розташовувалася на обох берегах Дні­пра, а її північна ча­стина виходила не ті­льки далеко за межі сучасної Київщини, а й України, і місти­лась на вододілі рі­чок Прип’яті, Берези­ни та Німана.

У часи навали монголо-татарських орд київська земля, хоч і зазнала руйнувань, але не втратила свого зна­чення. Київщина зали­шилася князівством, а Київ – столицею Пів­денної Русі.

Після монголо-татарського нашестя київсь­ка земля ввійшла спо­чатку до складу вели­кого князівства Литов­ського, а згодом – Речі

Посполитої. За часів польського панування територія сучасної Ки­ївщини знаходилася переважно у межах Київського воєводства, котре, як і Брацлавське воєводство, було визнане складовою ча­стиною Речі Посполи­тої.

Національно-визвольна війна 1648-1654 років не тільки докорінно змінила політичну та економічну ситуацію в країні, а й створила умови для нового територіально-адміністративного поділу. Звільнену від гніту поль­ської шляхти територію України у військово- адміністративному від­ношенні було поділено на полки. Їх налічува­лося у 1649 році – 16, а у 1650 – 20. Територія теперішньої Київщини розташовувалася в ос­новному у межах трьох полків: Київсько­го, Білоцерківського, Пе­реяславського.

До 1792 року більша частина території Ук­раїни перебувала у ме­жах двох держав – Ро­сії та Речі Посполитої. Після подій, що відбу­лися в 90-х роках XVIII століття, та по­ділу Польщі, Російська держава розширила свою територію. З 1793 року Київщина була лише намісництвом у складі генерал-губерна­торства.

1797 року утворює­ться Київська губернія. Вона містилася лише на правому березі Дні­пра і включала значні ділянки територій су­часних Київської, Він­ницької і Черкаської областей. І в такому вигляді фактично збе­реглася до 1917 року.

У роки громадянсь­кої війни, визвольних змагань українського народу в період неза­лежності в 1918-1920 роках були спроби пе­реглянути адміністра­тивно-територіальний поділ України, але за­важала воєнно-політична нестабільність.

 27 квітня 1921 року видано Постанову ВУЦВК «Про включення Переяславського повіту до складу Київської губернії»,  після якої Березанська та Баришівська волості входили до Переяславського повіту.

 У 1923 році на Україні була проведена реформа адміністративно-територіального поділу, направлена на скорочення адміністративно-територіальних одиниць, скорочення і спрощення радянського апарату.

Це був перший етап переходу до нового адміністративно-територіального поділу країни.

Відповідно до постанови ВУЦВК від 07 березня 1923 року повіти були замінені на округи , а волості на райони.

До Київського округу увійшов Баришівський район.

Зі складу Київської губернії до Полтавської губернії відійшла Березанська волость Переяславського повіту .

У 1927 році Лехнівський район був перейменований на Березанський район.

До складу Київського округу увійшли Баришівський та Березанський райони.

З метою зміцнення району як основної ланки в справі соціалістичної перебудови села 2 вересня 1930 року, ВУЦВК  прийняв постанову № 225 «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління. Відповідно до цієї постанови з 15 вересня 1930 р. Київський округ, як і всі інші округи в республіці, був ліквідований, з того часу і до утворення областей, райони підпорядковувалися безпосередньо центру.

У поділі  колишнього Київського округу відбулися наступні зміни: Баришівський район був ліквідований з віднесенням всієї території до складу Березанського району.

22 вересня 1930 року прийнято постанову ВУЦВК «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі УРСР», відповідно до якої Березанський район був перейменований на Баришівський, районний центр з села Березань перенесений в село Баришівку.

9 лютого 1932 р. 4 сесія ВУЦВК 12 скликання прийняла постанову «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УРСР»( пізніше назву змінено на «Про утворення областей») Відповідно до цієї постанови утворено 5 областей:

Харківська,

Київська,

Вінницька,

Дніпропетровська,

Одеська                                                                                                   

До складу Київської області віднесено Баришівський район

До складу Харківської області віднесено Яготинський район

1937 рік - Київському обласному центру підпорядковані Баришівський та Березанський райони.

22 вересня 1937 року було видано постанову ЦВК СРСР «Про поділ Харківської області на Харківську і Полтавську, Київської - на Київську і Житомирську.

1944 рік - у складі Київської області Баришівський та Березанський район.

У 1953 році Київщина об’єдну­вала 53 райони, 17 міст і 22 селища міського типу.

 6 січня 1954 року був виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про включення до складу Київської області Згурівського і Яготинського районів Полтавської області.

До складу Київської області входять Баришівський, Березанський, Згурівський, Яготинський райони.

10 серпня 1954 року був виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських рад депутатів трудящих у Київській області». У районах Київської області об’єднані такі сільські ради:

Малокрупільська та Великокрупільська сільські ради –у Великокрупільську сільську раду з центром у селі Великий Крупіль;

Пилипчанська та Войківська сільські ради – у Войківську сільську раду з центром у селі Войкове;

Софіївська та Усівська сільські ради –в Усівську сільську раду з центром у селі Усівка.

Малоолексіївська та Середівська сільські ради-у Середівську сільську раду з центром у селі Середівка.

30 грудня 1956 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 981 «Про віднесення до категорії селищ міського типу окремих населених пунктів Київської області» до категорії селищ міського типу було віднесено Згурівку.

10 травня 1958 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 347 «Про уточнення обліку населених пунктів Київської області», відповідно до якого з метою уточнення обліку населених пунктів і впорядкування в адміністративно-територіальному поділі Київської області, затверджено зміни що склалися в склалися в складі населених пунктів області :

а) населені пункти, що зрослися між собою надалі вважати:

По Березанському району :

с.Черевки та х. Матвіївка Черевківської сільської ради – за один населений пункт село Черевки.

б) виключити з облікових даних адміністративно-територіального поділу слідуючі населенііі пункти, в зв’язку з ліквідацією їх з різних причин:

по Згурівському району :

 - хутір Оленин Середівської сільської ради

Список районів  та підпорядковані їм селищні ,сільські ради та населені пункти :

Березанський район :

-Великокрупільська сільська рада –с.Великий Крупіль, с.Малий Крупіль,

-Войківська сільська рада –с.Войкове,с.Пилипча,

- Жуківська сільська рада –с.Жуківка,

-Малоберезанська сільська рада –с.Мала Березанка , с.Левченкове ,

- Малосупоївська сільська рада-  с.Мала Супоївка,

- Усівська сільська рада – с.Усівка, с.Софіївка,

- Черевківська сільська рада – с.Черевки , с.Вільне,

Згурівський район :

-Згурівська селищна рада –смт. Згурівка , с.Леніне ,

-Аркадіївська сільська рада – с.Аркадіївка, с.Олександринівка ,

-Безуглівська сільська рада – с.Безуглівка , с.Свобода, с.Шевченкове .

-Жовтнева сільська рада- с.Жовтневе, с.Горбачівка, с.Гречана Гребля, с.Пайки,

с.Петрівське, с.Право Жовтня,

-Красненська сільська рада – с Красне ,

-Лизогубовослобідська сільська рада-с.Лизогубова Слобода ,

-Новооржицька сільська рада- с.Нова Оржиця, с.Зелене ,

-Пасківщинська сільська рада- с.Пасківщина ,

-Середівська сільська рада –с.Середівка, с.Велика Олексіївна , с.Мала Олексіївна ,

-Старооржицька сільська рада – с.Стара Оржиця, с.Грушківка ,

-Турівська сільська рада – с.Турівка,с.Іллінське , с.Петрівське, с.Урсалівка.

30 березня 1959 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 219 «Про адміністративно-територіальні зміни в окремих районах області», відповідно до якого с.Вільне Черевківської сільської ради Березанського району передане в підпорядкування Войківській сільській раді;

с.Олександринівка Аркадіївської сільської ради Згурівського району передане в підпорядкування Красненської сільської ради.

На початку тих же 60-х років знову почалося реформуван­ня і адміністративно-територіального уст­рою України. Уряд прагнув таким шляхом дати новий поштовх вкрай низьким темпам розвитку народного го­сподарства, особливо сільськогосподарському виробництву. Терито­рія і владні структури були поділені на про­мислові і сільськогоспо­дарські. Діяли Київсь­кий промисловий обком партії і Київський сі­льський обком партії, Київська промислова обласна рада і Київсь­ка сільська обласна рада.

30 грудня 1962 року був виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільський районів Української РСР», відповідно до якого на території Київської області скасовані  19 районів, в тому числі  Баришівський, Березанський, Згурівський райони.

У складі Київської області залишилися 12 районів.

Така громіздка управлінська структура відразу ж показала свою неспроможність. В результаті  в народно­му господарстві від­булося значне зниже­ння виробництва про­дукції. Оскільки непро­думане рішення по реорганізації адмініст­ративно-територіального поділу було здій­снене за вимогою то­дішнього Першого сек­ретаря ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів СРСР М.С. Хрущова, його було звинувачено в суб’єктивізмі та волюнтаризмі, що послужило однією з причин зняття Хрущова з усіх посад в жовтні 1964 року.

4 січня 1965 року виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР « Про внесення змін до адміністративного районування Української РСР», відповідно до якого відбулося об’єднання обласних (промислових) і обласних (сільських) рад депутатів трудящих УРСР і розукрупнення районів на території Української РСР.

У складі Київської області замість 12 районів утворені 19 районів.

Баришівський район (центр - селище міського типу Баришівка) у складі Баришівської і Березанської селищних рад; Войківської, Жуківської сільських Яготинського району.

Яготинський (центр-м.Яготин) у складі також Згурівська селищна рада; Аркадіївська, Безуглівська, Жовтнева, Красненська, Лизогубово-Слобідська, Малоберезанська, Новооржицька, Пасківщинська, Середівська, Старооржицька, Турівська, Усівська і Черевківська сільські ради Яготинського району.

5 лютого 1965 року був виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про внесення змін до Указу Президії верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін до адміністративного районування Української РСР», відповідно до якого Усівська сільська рада Яготинського району була передана до складу Баришівського району.

5 жовтня 1970 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 686 «Про зміни в адміністративно – територіальному поділі окремих районів області», відповідно до якого  утворена Новоолександрівська сільська рада з центром в с.Нова Олександрівка Яготинського району з підпорядкуванням їй сіл Вільне і Старе Черевківської сільради.

9 листопада 1970 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 767 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі окремих районів області» , відповідно до якого:

включені в облікові дані села:

-Володимирське Згурівської селищної ради Яготинського району;

-Терлещина Аркадіївської сільради Яготинського району;

-Майське Лизогубово-Слобідської сільської ради ,

- у зв’язку з переселенням жителів села Велика Олексіївка Середівської сільради Яготинського району, село було виключене з облікових даних, а село Мала Олексіївка назване Олексіївка.

У 1973 році у зв’язку з будівни­цтвом Київської ГЕС і затопленням частини Київської і Чернігів­ської областей водами водойми, з’явився но­вий район – Вишгородський.

9 лютого 1978 року напередодні Всесоюзного перепису населення 17 січня 1979 року, видана постанова Президії Верховної Ради СРСР «Про тимчасове припинення адміністративно - територіальних змін у зв’язку з Всесоюзним переписом населення 1979 року «відповідно до цієї постанови в період підготовки і проведення перепису населення з 1 червня 1978 року в адміністративно-територіальному поділі змін не відбувалося.

Після проведення перепису населення, система адміністративно-територіального поділу Київської області продовжувала удосконалюватися.

21 вересня 1981 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів № 496 «Про затвердження проектів планіровки та забудови сільських населених пунктів області» відповідно до якого затверджено проект планіровки та забудови по Яготинському району: с.Красне.

12 грудня 1983 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів №548 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі Баришівського району», відповідно до якого утворено Великокрупільську сільську раду з центром у селі Великий Крупіль, якій було підпорядковане село Малий Крупіль Войківської сільської ради.

21 жовтня 1985 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів № 349 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі Яготинського, Білоцерківського, Бориспільського та Фастівського районів» в адміністративно-територіальний устрій окремих районів внесено такі зміни. В Яготинському районі утворено Шевченківську сільську раду з центром у селі Шевченкове, якій підпорядковано села Володимирське Згурівської селищної і Майське Лизогубово-Слобідської сільської рад.

28 липня 1986 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів №203 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі Вишгородського та Яготинського районів», відповідно до якого в Яготинському районі з обліку знято село Грушківка Старооржицької сільської ради.

Після 1986 року територію Чорнобильсь­кого району було пе­редано до складу Іванківського. Місто обласного підпорядкування При­п’ять перестало тим­часово існувати як ад­міністративно-терито­ріальна одиниця. До категорії міст обласно­го підпорядкування було віднесено Славутич.

25 вересня 1986 року виданий Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про утворення Згурівського району у Київській області», відповідно до якого в Київській області утворено Згурівський район (центр - смт.Згурівка) в складі Великокрупільської, Войківської, Жуківської, Усівської сільських рад Баришівського району; Згурівської селищної ради, Аркадіївської, Безуглівської. Жовтневої, Красненської, Лизогубово-Слобідської, Малоберезанської, Новооржицької, Новоолександрівської , Пасківщинської, Середівської,Старооржицької, Турівської, Черевківської, Шевченківської сільських рад Яготинського району. Цей район утворений в зв’язку з катастрофою, яка відбулася на Чорнобильській АЕС 26 квітня цього ж року для переселенців із зони відчуження.

1 грудня 1986 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів № 354 « Про зміни в адміністративно - територіальному устрої Баришівського та Згурівському районів» Малосупоївська сільська рада Баришівського району передана до складу Згурівського району.

3 березня 1987 року видано рішення виконавчого комітету Київської   обласної ради народних депутатів №58 «Про затвердження генеральних планів селищ міського типу Згурівка та Іванків» відповідно до якого затверджено генеральні плани смт.Згурівка та смт Іванків.

21 грудня 1987 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів №345 «Про зміни в адміністративно – територіальному устрої ряду районів області», відповідно до якого в адміністративно- територіальний устрій Згурівського району внесено такі зміни: села Горбачівка, Пайки і Право Жовтня Жовтневої сільської ради передані у підпорядкування Іллінецькій сільській раді.

26 липня 1988 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів № 168 «Про зміни в адміністративно – територіальному устрої ряду районів області», відповідно до якого в адміністративно- територіальний поділ  Згурівського району внесено такі зміни: Іллінецьку сільську раду перейменовано на Правожовтневську з центром у селі Право Жовтня; об’єднано Стечанську і Пасківщинську сільські ради в одну Пасківщинську сільську раду з центром у селі Пасківщина.

21 травня 1991 року на 6 сесії ХХІ скликання прийнято рішення Київської обласної ради народних депутатів «Про часткові зміни в адміністративно-територіальному устрої Білоцерківського, Згурівського, Макарівського,Миронівського Поліського, Таращанського, Володарського та Яготинського районів», відповідно до якого в адміністративно-територіальний поділ районів внесені такі зміни: у Згурівському районі ліквідовано Боберську сільську раду, а с.Бобер підпорядковане  Середівській сільській раді.

Адміністративно-те­риторіальний поділ незалежної України зберіг головні особливості поділу СРСР. Збе­реглися, в основному, вони і на Київщині. З останніх подій слід ви­ділити зарахування Бе­резані та Ржищева до категорії міст обласно­го підпорядкування (пі­сля 1991 року).

На сьогодні Київщи­на включає 24 адміні­стративних райони, до складу яких входять 13 міських, 26 селищних і 609 сільських рад, 11 міст обласного підпо­рядкування.

Нинішня Київщина налічує близько 6000 пам’яток культурної спадщини. 2010 археологічних пам’яток області занесено до Реєстру нерухомих пам’яток, вісім міст області віднесено до міст Всеукраїнського історичного значення. У переліку пам’яток Київщини є 24 пам’ятки національного значення, серед яких велика кількість культових споруд XVI-XIXст., палаців, архітектурних споруд, парків. Загальна площа території об’єктів природно-заповідного фонду в області становить 80 тис. га, а їхня кількість наближається до 133.

Упродовж багатьох десятиріч в області формувалася система музейних закладів, яка на сьогодні налічує 2 державних музеї-заповідники ( «Битва за Київ в 1943 році» та Вишгородський історико-культурний), 15 державних музеїв із 17 філіями та 241 музейним закладом місцевого та відомчого підпорядкування. Предметом особливої гордості є Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», що налічує 23 музеї.

Київщина – неповторний і мальовничий куточок України. Велич і краса цього краю, омитого могутніми водами Дніпра вражаюча. Смарагд заквітчаних лугів, блакить озер і річок у всі віки вабили погляди славних князів і полководців: Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Івана Мазепи, сприяли розквіту мистецької сили талановитих творців: архітектора Степана Ковніра, поета, автора Державного гімну Павла Чубинського, художниць Катерини Білокур і Марії Приймаченко, майстра слова Івана Драча, всесвітньо відомого співака Івана Козловського, видатної поетеси Ліни Костенко.

Київщина сучасна – це благодатний край туризму й відпочинку, що залюбки відкриває подорожнім свою культурну спадщину, археологічні, етнографічні, історичні, мистецькі, наукові та художні пам’ятки. Мальовнича природа цього краю, трагічна й водночас героїчна його історія, надбання прадавньої культури, приклад незабутніх попередників, безумовно, не можуть не позначитися на духовному світі гостей краю.

Завітайте до Київщини – оспіваної в піснях, звеличеної в ратних ділах, вознесеної храмовою пам’яттю століть.

Згурівський район

Прапор Згурівського району
Основні дані
Країна: Україна
Область/АРК: Київська область
Код КОАТУУ: 3221900000
Утворений: 25 вересня 1986 року
Населення: 19 311 (на 01.01.2011)
Площа: 763,08 км.кв
Густота: 30 осіб/км.кв
Тел. код: +380-4570
Поштові індекси: 07600—07653
Населені пункти та ради

Районний центр: Згурівка
Селищні ради: 1
Сільські ради: 20
Смт: 1
Села: 40

Районна влада

Адреса: 07600, Київська область, Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Українська, 19, (04570) 5-11-14


 

Мапа району
Районне друковане видання
Панорама
Згурівський форум
За здорове життя!

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання


Яндекс.Метрика
Верховна Рада УкраїниМісцеві державні адміністраціїУкрінформМапа сайту